Надія Дьолог майже 10 років займається парафехтуванням. Цього року вона стала першою закарпаткою, яка привезла паралімпійське срібло до краю. Разом із жіночою збірною України з парафехтування, Євгенією Бреус, Оленою Федотою-Ісаєвою та Наталією Морквич, Надія Дьолог взяла участь у півфіналі Паралімпійських ігор у Парижі-2024 та стала віцечемпіонкою. Наша команда поступилась китайській збірній з рахунком 37:45.
«Насамперед народжуються мрії, а для того, щоб вони здійснилися, людина собі ставить цілі, плани на день, на рік, на місяць, на чотири роки і кожного дня йде до цього, – пояснює Надія Дьолог. − Якщо ти будеш просто лежати в ліжку і мріяти, то, відповідно нічого не здійсниться. Мрія означає, що ти будуєш шлях із маленьких і великих цілей».
Раніше Надія Дьолог вже брала участь у змаганнях на Паралімпіаді-2021 в Токіо, а вже цього року змогла повернутися додому з нагородою.
«Я дуже мріяла про цю медаль, тому що це вперше в історії Закарпаття. Мені хотілося бути тою, хто привезе саме паралімпійську нагороду в наш край, і я надзвичайно задоволена, що мені це вдалось. Паралімпійські ігри важкі психологічно, а ти мусиш бути стійким ще й фізично. Я щаслива, що склалось так життя і мені вдалося написати ту історію та стати призеркою Паралімпійських ігор», − розповідає про своє досягнення Надія Дьолог.
Спортсменка каже,що ще не до кінця усвідомила свій успіх.
«Минуло не так багато часу, постійні переїзди, поїздка до України, все дуже активно, я ще не зовсім зрозуміла, що взагалі відбулося. Настане час, і я усвідомлюю, що довгих 9 років я йшла саме до омріяної нагороди. До цього було залучено дуже багато людей, які, допомагали й підтримували:Андрій Чегіль, начальник «Інваспорту» на Закарпатті, тренери Оксана Рапанець та Андрій Демчук, який сам є паралімпійським чемпіоном. Останні роки саме Андрій Демчук готував мене до Паралімпійських ігор, і за це я йому неймовірно вдячна. Це була сукупність зусиль багатьох людей, які допомагали мені кожного дня, місяця, року. І це не тільки моя мрія, адже я представляю Україну і наш край зокрема. », − пояснює Надія Дьолог.
Як каже спортсменка, Паралімпіада стала для неї «дивом Божим». Проте, крім нагороди дуже важливим для неї був і період підготовки, пані Надія згадує його з приємною ностальгією.
«Думаю, що більше задоволення я діставала від самого процесу тренувань, підготовки, виграшів, програшів, ніж від кінцевої цілі, хоча й дуже щаслива. Зараз виникає питання, що далі робити, яким шляхом іти, треба шукати нові мрії, цілі» − ділиться Надія Дьолог.
Про свою участь на Паралімпійський Іграх у Лос-Анджелесі-2028 спортсменка відповідає невпевнено.
«Ну, побачимо, на все воля Божа, але спорт я не кидаю, буду далі займатися, працювати, а там життя все розкладе на свої місця».
Також пані Надія наголошує, що участь у змаганнях росіян її дуже обурила.
«Загарбники, вбивці, які напали на нас, люди, які навмисно руйнують державу, вбивають наших людей, а їхні спортсмени представляють свою країну під нейтральним прапором! Коли вони були на подіумі, то боліло за весь наш український народ. Але Україна виступила дуже потужно. Багато разів піднімали наш прапор на Паралімпійських іграх, і це доводить, що українські спортсмени сильні й гідно представляють Україну на міжнародному рівні».
На Паралімпійських іграх у Парижі-2024 Україна здобула 82 медалі (серед них 22 “золота”, 28 срібних нагород і 32 “бронзи”), посіла сьоме місце в загальному заліку країн та вшосте поспіль увійшла до топ-10.
